9.1. Проблематичність ВИХІДНОГО ПОНЯТТЯ Розгляд проблем, пов’язаних з відношенням «людина — природа», показав, що грунт для їх розв’я­зання лежить у самій людині, в її культурі. Сучасне людство завдяки громадському сумлінню й чесному розуму найкращих своїх представників дійшло висновку, що зберегтися воно може, лише зберігши природу. А для цього потрібно змінити саме ставлення до природи, задіяти […]

8.1. Природа як світ Щойно ми розглянули історію як розгор­тання людського буття у часі. Це істотно збагатило наші знання про нього. Зробимо ще один крок у цьому напрямку: пошукаємо нових смислових складових людського буття. Для цього, зокрема, слід указати смислову межу історії. Йдеться не про початок і кінець історії людства у часі, а про її […]

7.1. Історичність людського буття У попередньому розділі ми з’ясували, що людське буття здійснюється повною мірою як співбуття. Найперше це виявляється у сумісному бутті людей, але цим не вичерпується. Людське буття в усій своїй повноті означає не тільки співбуття різноманітних форм індивідуального й соціального буття, а й співбуття різних їх виявів у часі. В своєму реальному […]

6.1. Буття людини як співбуття. Суспільний характер людського буття Розглядаючи духовні виміри людського буття, ми переконалися в тому, що сама їх можливість зумов­лена фундаментальною відкритістю буття людини й водно­час — притаманною йому тенденцією до цілісності. Від­критість його здійснюється шляхом постійного трансцендування людини до того, що безпосередньо виходить за межі її буття; цілісність — шляхом віднайдення […]

5.1. Вихідні поняття Буття людини надзвичайно розмаїте,. навіть у своїх суттєвих утвореннях. До певної міри це розмаїття буттєвих форм упорядковується завдяки багатовимірності людського буття. Кожний з його вимірів — це. .особливий спосіб вияву й улаштування споріднених за смислом подій. А через смислову пов’язаність різних вимірів людського бугтя здійснюється його єдність. Самі ж виміри людського буття […]

4.1. Людина як проблема проблем Повернімося до думки, якою закінчується попередній розділ. Земна цивілізація сьогодні не готова до ефективного контакту з позаземним розумом. Щоб гідно репрезентувати земну форму втілення розуму, людина спо­чатку мусить позбутися або принаймні пригасити в загаль-нопланетарному масштабі те, що заперечує в ній людину. Щоб мати право піднести назустріч Всесвіту звання людини як […]

З’ясувавши собі, що таке світ і ставлення до світу, як вони відтворюються людиною у вигляді світо­гляду, нам належить тепер зосередитися на тому, як саме й якою є людина у світі. Способи буття людини у світі, його протиріччя, його долини й вершини, обернення Світу на різні людські світи в специфіка освоєння їх людиною — ось що […]

2.1. Багатовимірність відношення «людина — світ» Отже, ми з’ясували в попередньому роз­ділі, що філософія являє собою теоретичну форму вияву й ствердження світогляду й водночас теоретичний спосіб його обгрунтування й удосконалення. Ця сутнісна спорідненість філософії зі світоглядом спричиняє те, що філософія не може не відтворювати у своєму змісті світоглядні проблеми, породжені фундаментальними протиріччями людського буття. Й […]

Чи потрібна філософія? А й справді, чи потрібна філософія? Чи витримала б філософія тест на корисність? Чи виправдала б вона себе перед нашим сьогоденням, коли орієнтація на корисність, доцільність, ефективність, ба навіть вульгарну вигідність, стає дедалі одвертішою й стійкішою? Отож, звернімося до вашої уяви, шановний читачу.